УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ПАРАФІЯ СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА

Святкування 70-річчя утворення УПА у Ляйпцігу.

Коли осінь сягає свого епогею, одягаючи землю у пишне вбрання, в Україні відзначається одне з найбільш шанованих свят — Покрова Пресвятої Богородиці, в народі його ще називають Третя пречиста. Для нас, українців, це свято християнське і національне, яке символізує зв`язок поколінь, невмирущісь героїчних традицій нашого народу. Як і славне Військо Запоріжських козаків, так і Українська Повстанська Армія, яка постала в час ІІ саітової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської та більшовицької окупації рідних земель, віддались під опіку святої Богородиці. Цього дня ми з вдячністю і вірою приймаємо заступництво і клопотання за нас перед Богом Пресвятої Діви Марії.

14 жовтня в Українській греко-католицькій церкві Юрія Переможця, що у Ляйпцігу на Недільній Божественній Літургії було багатолюдно. Величальні гімни та щирі молитви неслися до Небесної Цариці з проханнями і на далі тримати під своїм покровом український народ, нашу державу, яка особливо зараз потребує її заступництва перед Богом. Після Служби Божої отець Богдан Лука відправив панахиду по вояках УПА, які віддали своє життя в боротьбі за незалежність України.

А далі святкування 70-ї річниці утворення УПА продовжилося у залі при церкві, який нам завжди люб`язно надає у користування отць-парох католицького храму Ульріх Домбровський. Його відкрив вірш Наталії Козленко “Благословенна та держава, що має відданих синів”. А далі присутні під супровід пісні Олександра Смика “Сніги, сніги” поринули у повстанські будні, які збереглися для прийдешніх поколінь на світлинах. Під час урочистого вечора ми перегорнули багато цікавих і можливо для декого маловідомих сторінок героїчної історії УПА, сучасних її досліжень і відкриттів. Наприклад, 7 липня цього року, у Луцьку, Настоятель парафії української автокефальної православної церкви Київського патріархату святої Софії Київської в Чикаго Іван Боярчук передав ікону «Образ Покрови», на якій вояки УПА у 1942 році приймали присягу. голові Волинської облдержадміністрації Борису Клімчуку. Отець Іван розказав історію ікони: «Спочатку Роман Шухевич перевіз її на Чехословацьку територію, потім вона потрапилаа до рук владики Петра». Влітку цього ж року біля села Корчин на Львівщині знайдено місце розташування бункера Головного осередку пропаганди УПА. Криївка вражаючих розмірів (35 метрів завдовжки та 5 м в ширину). Два пошукові експедиційні походи, керівником яких був депутат Львівської обласної ради Богдан Сидорак, базуючись на історичних фактах та з допомогою друкарки Дарії Малярчин-Шпиталь, яка працювала в цій криївці увінчалися успіхом.

А кого могли залишити байдужими слова Ніла Хасевича, художника, який створив візуальний образ УПА, відомий нам з архівів - від плакатів до нагород. Він міг спокійно заробляти на життя творчістю, живучи за кордоном, виставлятися у провідних мистецьких салонах, але обрав собі інший шлях - складний і небезпечний. І за свій вибір заплатив життям у віці 47 років. "...Я не можу битися зброєю. Але я б'юся різцем і долотом. Я каліка, б'юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива... Я хочу, аби світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б'ються... " Велику роль у підтриманні здорового духу УПА відіграло українське духовенство. Присутні на святкуванні знаменної дати мали можливість більше довідатися про служіння греко-католицького священика Василя Шевчука, який впродовж 1945-1947 років був капеланом Перемиського Куреня УПА на Закерзонні під псевдонімом «Кадило» і зазнав мученицької смерті у вересні 1948 року. Не оминули автори програми і великого вкладу українських жінок у національно-визвольну боротьбу нашого народу. Героїзм і трагічні долі зв`язкових Романа Шухевича Галини Дидик, Катерини Зарицької, Ольги Ільків, Марти Пашківської та Дарії Гусяк гордістю і болем відгукнулися в серцях присутніх.

У виконанні хористів нашого душпастирства на святі прозвучало багато повстанських пісень, зокрема “Десь там далеко на Волині”, “Гей, хлопці”, “ Я сьогодні від вас від`їзджаю”, “Гей степами”, “ Стою у лісі самотою”, “ Ой у лісі на полянці” та “Машерують вже повстанці”. Особливо тепло слухачі сприйняли славнозвісне “Повстанське танго” Ольги Ільків та Марти Пашківської у виконанні Анни Рад-Марковської та Бориса Кулая. Присутні мали можливість пізнати і повстанську музу. Поетичне слово Івана Хміля “Тобі Полісся”, Романа Дурбака “ За Україну, за її волю”, Петра Гетьманця “Матері” та “Хто сказав, що гріхом є сьогодні кохати”, а також Зеновія Красівського “Повстанець упав” начебто продовжувало бойові змагання, ставало не менш грізною зброєю в боротьбі з ворогом. Як відлуння героїчного часу українського народу лунала також сучасна поезія Володимира Вихруща “На могилі повстанця” та “Безсмертя”, Івана Котовича “То кров полеглих патріотів” та Лесі Хропливої-Щур “На Різдво українським повстанцям”, відображаючи пафос безкомпромісної боротьби за державність нації і жертовної любові до України.

Святковий вечір пам`яті героїв УПА закінчився спільним виконанням пісні “Ой у лузі червона калина”. На очах багатьох присутніх бриніли сьози... Хочеться поіменно назвати всіх учасників програми, які приклали чимало зусиль, щоб гідно вшанувати незламних борців за волю України. Це Анна Рад-Марковська, Софійка, Наталка та Борис Кулай, Северинко та Роман Флюнт, Юля Ферштей, Дмитро Костишин, Анна Скомська, Богдана Хідченко, Василь Погайдак, Галина Альтнер, Галина Зінкевич, Макогон Оксана, Ірина Городецька та Любомир Шиян.

Свої враження про пережите на святі присвяченому 70-й річниці утворення УПА, що пройшло у громаді церкви Юрія Переможця у Ляйпцігу і як відповідь на чергові пасквілі, які з`явилися напередодні свята на інтернетних сторінках та в пресі, хотілося б завершити віршем Олеся Доріченка:

«Чи той бандит, хто край свій захищає,
Хто за свободу гине у бою,
Хто кулаками ворога стрічає
У рідній хижці, рідному гаю?
Чи той бандит, хто любить батьківщину,
Той, хто колін в покорі не згина,
Той, хто боронить неньку та дитину,
Скажіть мені, яка його вина?
Ні, не бандитами були ви! — Хай долоні
Стискала аж до крові чесна лють,
Бандити ж ті —грабіжники законні,
Яких визвольниками інколи ще звуть.»

Макогон Оксана