УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ПАРАФІЯ СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА

Благодатний тиждень у Ляйпціґу

Скільки існує людство на землі, стільки філософи, чи то пересічні особистості стараються узагальнити поняття щастя. Одні ототожнюють його з першою усмішкою немовляти, інші вбачають щастя у веселковому світанку та кришталево чистій джерельній воді, декотрі бачать його у взаєморозумінні та співчутті, а для багатьох щастя годі собі уявити без світу музики та поезії. Цей перелік зайняв би не одну сторінку, і кожне твердження не було би хибним і знайшло б своїх прихильників. Громада української греко-католицької церкви Юрія Переможця у Ляйпціґу під час Великоднього тижня вивела свою формулу щастя з якою ми хочемо поділитися з читачами “Християнського голосу”.

Весна цього року забарилася і її приходу з нетерпінням чекали у кожній оселі. А для християн усього світу це особлива пора року, адже навесні ми вітаємо найголовніше наше свято — Христове Воскресіння. Смертю смерть поборовши і даруючи нам життя вічне, Небесний Отець показав дорогу, якою ми маємо йти, щоб зустрітися з ним у царстві небесному. Кожен сам несе свій хрест своєю хресною дорогою. Але він видається не таким вже й важким, коли поряд з тобою тією ж дорогою йдуть твої одровірці, однодумці, твої земляки, з якими ти роками молишся у одній церкві за здоров`я родини, за укріплення у вірі і зростання нашого душпастирства, за кращу долю для свого народу. Цьогорічний Великий піст ще більше згуртував вірних церкви Юрія Переможця у Ляйпціґу. Святі сповіді, хресна дорога, спільне прибирання храму, поминальні богослужіння, глибокозмістовні реколекційні науки, які цього року провадив викладач Українського Католицького Університету у Львові, доктор богослов`я о.Василь Рудейко, наближали нас до довгоочікуванноі днини, коли з усмішкою на устах зможемо сказати один одному: “Христос Воскрес!”. Цьогорічне Великоднє богослужіння у Ляйпціґу зібрало найбільшу кількість вірних за всі роки існування нашого душпастирства. До болю зворушливий традиційний обхід навколо церкви зі свічками, урочисті воскресні піснеспіви, барвисті серветки на кошиках, прибраних барвінком, пишні паски, випечені вмілими руками українок, в очікуванні святої водиці, допитливі і такі щирі очі дітей (а вже було далеко за північ), хіба це все не відчуття щастя, яке переповнює серце і виривається з нього голосним: “Воістинно Воскрес!”?

Як затримати це почуття щастя? Як закарбувати його у пам`яті? Як допомогти іншим стати щасливими? І Господь Бог подарував нам таку можливість у часі Великоднього тиждня. 9 травня наша громада святкувала храмовий празник, вшановуючи свого заступника і покровителя Юрія Переможця. У дитячій суботній школі “Намисто”, що працює при нашій церкві, діти готували привітання для Владики та святкову програму, дорослі ж парафіяни вправлялися у літургійних співах та дбали про оздоблення залу та страви для святкового обіду. І ось, залишивши усі приготувальні турботи позаду, церква заповнилпся ошатно вбраними вірними, які очікували гостей празника. А їх до нас завітало чимало. На запрошення пароха церкви о. Богдана Луки до нас на празник прибув Преосвященніший Владика Петро Крик у супроводі отців Богдана Підлісецького та Андрія Дмитрика. Також земляки з Дрездена, Ерфурта та Галлє завітали до нас на свято. Задзвонили церковні дзвони і назустріч Апостольському Екзарху вийшли діти у національних строях, вітаючи його квітами, релігійними віршами та піснею:

Дякуєм Тобі Боже за цю днину гожу,
За сонечко ясне, за цей світ прекрасний.:
Тебе, Господи прославляєм,
Тебе, Господи величаєм.
Молимось щиро до Тебе,
Дай нам чистого неба.

Преосвященний Владика був схвильований таким глибоко духовним та сердечним вітанням. Раділи серця усіх присутніх в церкві: ось наша надія, ось майбутнє нашої церкви, нашої держави, ось наше щастя! Це їм, нашим дітям, своєю твердою вірою, успадкованою від батьків, утверджувати правдиве життя нашого знедоленого народу, це їм сприяти єднанню Церкви і Держави у спільному житті і праці на славу Небесного Отця. Вірні церкви Юрія Переможця вітали Преосвященного Владику пишним українським короваєм, тією святою паляницею, яку плюндровано радянською владою у 1932-1933 роках і яка до тепер чекає на визнання світом цього злочину. Його з любов`ю спекла на празник п.Галина Ферштей.

Годі описати почуття вірних під час святкової Божественної літургії, яку вони проспівали, прожили у цей день. Під час Богослужіння багато парафіян мали змогу приступити до Тайни Сповіді, щоб потім у Святому Причасті з`єднатися з Євхаристійним Христом. І вервиця причасників була чималою. Багатоголосні молитви подяки та прохання неслися у небесну далечінь до Бога Отця, до Пресвятої Богородиці, до нашого покровителя Святого Юрія Переможця. Вірні молилися за свою церкву, за свій народ, за можливість тут, у Німеччині кожної неділі чути Слово Боже рідною мовою. У своїй проповіді до вірних Апостольський Екзарх Петро Крик наголосив, що в нашому суспільстві потрібні такі святі, яким був Юрій Переможець. Наявність таких святих, є виходом з різних життєвих негараздів, у яких опиняються сучасні християни. Відпустові урочистості празника Святого Юрія Переможця у Ляйпціґу завершилисяя традиційним Многоліттям, а у Великодньому часі Воскресним тропарем для нашого Патріарха Святослава, для Владики Петра, для о. Богдана, пароха нашої церкви, для всіх вірних, всього українського народу. Яке це щастя мати можливість задовільнити свої духовні потреби далеко від рідної землі!

Святкування парафіального празника продовжилося у великій, ошатно прибраній світлиці, яку нам кожного року люб`язно надає у користування отець-парох католицького храму Ульріх Домбровські. У спільній молитві Святі отці благословили святковий обід. А нашим дітям вже не терпілося представити святкову програму Вона була укладена з веснянок та гаївок, пісень та поезії, які прославляють Христове Воскресіння та відображають традиції українського народу, пов`язані з цим великим святом. Гаївки стали невід’ємною частиною християнської культури, хоча виникли ще в далекі язичницькі часи. Христос Воскрес! Радіє світ приходові весни, пробудженню життя, з церковних дзвіниць передзвонюються голосні та мелодійні дзвони, звіщаючи про цілковиту перемогу життя над смертю. Вся громада вийшла на церковне подвір`я, хмари розтупилися, дощ припинився і над дощовими краплинами, що у сонячному промінні вигравали веселковими барвами, понад буйним весняним цвітом полинув чистий і щирий дитячий спів. Діти віком від 3-х до 15-ти років разом і у вікових групах водили гаївки і веснянки, вправними рухами відображаючи зміст тексту, це і “Повертайся, ластівко”, і “Подоляночка”, а також “Голубка”, “Чижик”, “Женчичок-бренчичок”, “Вінець” та “Рано-раненько ще кури не піли”. Очі дітей і дорослих світилися від щастя! У клаптик рідної України перетворилася на короткий час саксонська земля! На закінчення святкової програми прозвучала пісня “Люблю цей світ”, яка була практично лейтмотивом усього нашого храмового празника:

Люблю цей світ за те, що маю й не маю,
Люблю цей світ за те, що можу любить.
Люблю цей світ за те, що пісню співаю,
Любіть цей світ, бо тільки так ми зможемо жить.
Бог дарує сонце нам ясне,
Бог дарує зорі прекрасні,
Бог дарує небо блакитне
І волошки сині у житі.
Бог дарує друзів, родину,
Бог дарує щастя хвилину.
Тільки треба це розуміти
І хвилині кожній радіти.

Найвищою нагородою для дітей були сльози радості на очах глядачів та їх бурні оплески. За традицією всі учасники святкової програми отримали кошички із солодощами та писанками.

А після перерви юні музиканти показали свій хист у володінні музичними інструментами.. Аж до вечора лунали українські пісні, ніхто не поспішав розходитися, всі хотіли продовжити ці хвилини спільного щастя. Наша розповідь про храмовий празник була би не довершеною, якби ми не згадали людей, які найбільше приклали зусиль, теплоту своїх сердець для того, щоб свято вдалося. Це Наталка та Борис Кулай, Анна Скомська, Галина Ферштей, Роман Флюнт, Дмитро Костишин, Ірина та Григорій Стриганюк, Тетяна та Сергій Солтис, Галина Зінкевич, Надія Мер, Любомир з Києва та Макогон Оксана.

Благодатний тиждень у громаді української греко-католицької церкви Юрія Переможця у Ляйпціґу завершився 12 травня чудовим святом Матері. Під час святкового недільного Богослужіння вірні у своїх молитвах зверталися до Пресвятої Діви Марії, молячи її про заступництво перед Небесним Отцем, просили Небесну Матінку вислухати їх прохання і потішила народ в земних смутках і турботах. В цей день наші діти привітали своїх матусь дзвінкими піснями та теплими словами, віддали шану єдиній для всіх людей Небесній Матері — Пресвятій Богородиці. Скільки щирості і любові було у їх голосах, коли вони розповідали як шанують мамині руки, ніжне серце, материнську самопожертву. Дякували матерям за недоспані ночі та щирі молитви:

Перед Богом на колінах Мати,
А насправді — воїн на коні!!!
Дай бажання поряд з нею стати...
І молитись, Боже, і мені!!!

Діти просили у Небесної Неньки опіки та ласки для рідних матусь, молили дарувати їм здоров'я та багато безхмарних днів. Особливо хвилюючим стало виконання дітьми нових пісень, які вони вивчили до Дня Матері. Це “Мамина молитва”, автором якої є отець УГКЦ Василь Брона та “Мамина сорочка” Наталії Май. На закінчення свята під супровід гімну українській матері “Рідна мати моя”, всі матері отримали букети квітів та гарячі дитячі обійми.

Закінчився благодатний тиждень у Ляйпціґу, утерши багатьом сльози зневіри і суму, вселивши у серця надію і добрі помисли, показавши, як можна стати щасливим і допомогти ближньому роздивитись своє щастя.

Щастя – це вічна дорога земна,
Щастя – це літо, зима і весна,
Щастя – це сонце, злива і сніг,
Щастя – це пісню ділити на всіх,
Щастя – це віра в добро і любов,
Щастя – це музика вільних дібров,
Щастя – це друзі і рідний твій дім.
Щастя – це світ, подарований всім.

Макогон Оксана