Церковний та світський весняний календар багатий на різні події, які важливі, як для кожного християнина, так і для кожного свідомого українця. Громада церкви Юрія Переможця у Ляйпцігу шанує та плекає традиції та звичаї нашого народу, церкви. Тому завжди є багатолюдно на святкових відправах чи урочистих просвітницьких вечорах.
Березень — місяць нашого Тараса. В час, коли природа прокидається від зимового сну, Господь Бог подарував світові і нам безсмертного Прометея, геніального митця слова та пензля, поборника правди і свободи — Тараса Шевченка. 27 березня після недільної Божественної Літургії, на якій молилися за вічну пам'ять Великого Кобзаря, вірні зібралися у церковній світлиці на традиційне шевченківське свято. Вшанування 150 річниці від дня смерті Тараса Шевченка розпочалося “Заповітом”, який виконали всі учасники вечора. А далі звучала невмируща поезія Кобзаря, яку декламували дорослі і діти. Велика заслуга батьків, які далеко від України прилучають дітей до рідного слова, до творчрсті корифеїв української літератури. Юні декламатори Юля Ферштей, Богданко Флюнт, Северинко Флюнт, Антон Ріхтер представили слухачам “Розриту могилу”, “Мені тринадцятий минало”, “ І золотої, й дорогої...”, “Не гріє сонце на чужині...” У виконанні дорослих членів громади Дмитра Костишина, Галини Зінкевич, Оксани Макогон, Галини Альтнер прозвучали “І мертвим, і живим, і ненародженним...” , “Три літа”, “У нашім раї на землі...”, а також вірш Лесі Українки написаний на 50-і роковини смерті поета. Богдана Хідченко заспівала на слова Тараса Шевченка “Ой маю я чорні брови”. Спільним виконанням “Реве та стогне Дніпр широкий” закінчилося свято вшанування світлої пам'яті нашого земляка, життя і творчість якого принесли йому невмирущу славу та любов народу.
Весна продовжувала свою переможну ходу, розсипаючи по землі первоцвіт, а християнський світ готувався до найбільшого свого свята — Христового Воскресіння. На традиційні духовні науки під час Великого посту на запрошення о. Богдана Луки до нас у громаду завітав єромонах редемпторист Андрій Рак. Багато віруючих взяло участь у церковних відправах, під час яких реколекційні проповіді спонукали їх знову задуматись над глибиною своєї віри, вчили, як у великопосний час заповнити прогалини нашого духовного життя, яке завжди страждає від життєвих негараздів, лінощів, неуважності тощо. У передвеликодному часі вірні церкви Юрія Переможця приступали до Святої сповіді, щоб знову розкрити свою душу перед Богом, очистити її від усякої скверни, щоб дістати для неї поживу — Святе Причастя. Цьогорічні Великодні відправи були особливо багатолюдними. Це тішило серця і нашого о. Богдана і всієї громади. Ще задовго до початку святкового богослужіння церква заповнилася вірними. Всім хотілося ще раз низько вклонитися Господньому гробу і попросити у Спасителя духовної допомоги на особисту Хресну дорогу, якою кожен з нас прямує, щоб здобути життя вічне. Після Надгробного громада вирушила у Хресний хід навколо церкви. Цей обхід був особливо зворушуючим. У ньому було стільки небесного таїнства, стільки до щему рідного, яке в цей час з'єднувало нас з далекою Україною, що на очах у багатьох людей з'явилися сльози радості. Радості і гордості за громаду, яка зростає і міцніє з кожним роком, радості і відповідальності бути у Німеччині носіями українських традицій, звичаїв, обрядності. Двері Божого храму знову відчинилися, і співаючи воскресний тропар віруючі зайшли до яскраво освітленої церкви. Пасхальну Утренню та Воскресну Божественну Літургію відспівали на одному диханні. У службі брало участь багато малих дітей, проте ніхто з них не спав, хоч було вже далеко за північ. Це свідчить про надзвичайно урочисту і глибоко духовну атмосферу, яка панувала під час богослужіння у храмі. Великодні урочистості закінчилися традиційним посвяченням святкових кошиків, яке відбулося на подвір'ї біля церкви. Віруючі зробили велике коло, запалили свічки на пишно прибраних пасках і багатоголосе “Христос Воскрес” - “Воістинно Воскрес” понеслось у небесну далечінь.
А весна чарівниця дарувала нам ще одну чудову квітку. 1 травня у громаді Юрія Переможця всьоме святкували храмовий празник. На запрошення отця Богдана Луки до нас на свято завітав Преосвященний Владика Петро Крик. Перед початком Архієрейської Літургії діти у барвистих національних строях вітали Владику квітами, релігійними віршами та піснями. А наші малі християни знають їх чимало. До кожного свята хочеться підготувати щось нове:
Помолись дитино до святого Бога,
Щоб була легкою вся твоя дорога.
Помолись, схилися на колінця низько,
Притули серденько до Ісуса близько.
І тоді в усьому Бог тобі поможе,
Зглянеться на тебе, на дитятко Боже.
На згадку про своє цьогорічне перебування Преосвященний Владика подарував дітям образочки Ісуса Христа та Божої Матері, щоб вони у своїх молитвах до них просили здоров'я для рідних, допомоги у всіх добрих справах, щасливої долі для рідного краю. В цей день Сашко Солтис приступив до своєї першої Святої Сповіді і з рук Владики Петра Крика отримав Євхаристійного Христа — Святе Причастя. З родиною Сашка раділа вся громала, що від нині він має в собі Бога Сина, що сам Спаситель тепер буде завжди з ним. Після урочистої Служби Божої святкування храмового празника продовжилися у великій світлиці, яку нам завжди люб'язно надає у користування настоятель німецького храму отець Ульріх Домбровський. Перед гостиною вся громада сердечно вітала Владику з 10-літтям Хіротонії та 40-літтям Священства. До свята наші діти підготували Великодну програму, яка складалася з гаївок, пісень та віршів про Христове Воскресіння. Традиція водити гаївки на Великдень сягає у сиву давнину. Цей неоцінимий скарб українського народу дорослі громади передають своїм дітям, щоб не урвалась та невидима нитка, яка зв'язує покоління. “ Посаджу я грушечку”, “Ой зацвіли фіалочки”, “Царівну” водили хлопчики і дівчатка. Діти також підготували маленьку виставу “На Великдень”, дії в якій відбуваються у кошику перед святковим сніданком. Героями її були гіркий хрін та свячене яйце, смачна ковбаска та сир з маслом, писанка красуня та пишна пасочка. На закінчення святкового виступу прозвучала “Прощальна” Т.Кукурудзи:
З'єднаймо руки, бо нас багато-
Не зможе ворог нас подолати.
Хай всякі біди Вас оминають,
Хай Ваші рідні щастя всі мають.
Хай Божа милість Вас не лишає!
Хай Україна всіх об'єднає!
Це храмове свято ще більше згуртовало громаду, адже багато людей взяло участь у його підготовці і проведенні. Аж до вечора лунали українські пісні, ніхто не поспішав розходитися, всі раділи, що українська греко-католицька церква Юрія Переможця стала центром українства у Ляйпцігу.
Весна досягла епогею і вплела у наш весняний святковий вінок ще одну барвисту квітку — День Матері. В Україні це потрійне свято: Свято Божої Матері, Свято Матері-України, Свято Матері, яка нас народила і зростила. Тож 8 травня громада знову зібралася на Божественну Літургію, щоб своїми молитвами вшанувати і прославити Пресвяту Діву Марію — Царицю Неба і Землі. А після Служби Божої наші діти подарували своїм мамам святкову програму. Хлопчики і дівчатка вивчили нові пісні та вірші подяки за материнську безмежну любов і пожертву, за ласкаві й працьовиті руки, за недоспані ночі та щирі молитви. Діти просили у Небесної Неньки опіки та ласки для рідних матусь, молили дарувати їм здоров'я та багато безхмарних днів. На закінчення свята всі матері отримали букети квітів та гарячі дитячі обійми.
Перегорнута ще одна життєва сторінка, прожита громадою церкви Юрія переможця у спільних молитвах та святкуваннях, у турботах та сподіваннях. Вона подарувала нам багато благодаті та радісних днів. Ми ще більше згуртувалися під спільним прапором, на якому золотими буквами написано: Віра, Надія, Любов.
Макогон Оксана