Після урочистих і величавих Великодніх богослужінь та веселих гаївок, які водили на Провідну неділю біля церкви діти, громада української греко-католицької церкви у Ляйпцігу вітала ще одне весняне свято — Храмовий празник. Покровителем і опікуном нашого душпастирства є Святий великомученик Юрій Переможець. Родом був він із Каппадокії (в Малій Азії) і виріс у глибоко віруючій християнській родині. З дитинства подобалась Юрію військова справа, тому ще юнаком вступив на службу до римського війська. Його розум, честь, відвага сприяли швидкій військовій кар`єрі. Римський імператор Діоклетіан ненавидів християнство і наказував переслідувати та гоніити християн. Юрій не злякався цісаря і став на захист своєї віри, сказавши: “Я раб Христа Бога мого і свідчу про цю істину, і ніхто і ніщо не ослабить моєї віри”. Розлючений імпераиор наказав ув`язнити Юрія і віллати на жорстокі тортури. Його муки відкрили іншим християнам настанову голосно визнавати свою віру. 6 травня 303 року святому Георгію відсікли голову. Тіло згодом поховали у місті Ліді. Свята Церква називає великомученика Юрія Переможцем не тому, що він не знав поразок у битвах, а тому, що своєю вірою доказав силу Ісуса Христа, і з Його підтримкою переміг імператора. Дуже багато чудес сотворив по молитвах віруючих св. Юрій. Серед них – чудо зі змієм. І на іконах ми найчастіше бачимо святого великомученика Георгія верхи на коні. Він списом проколює змія. Маючи такого патрона церкви, вірним хотілося якнайкраще зустріти і провести його свято. Тому приготування до Храмового празника розпочалися ще перед Великоднем. Діти готували цікаву святкову програму, а дорослі вправлялися у літургійних співах та дбали про святковий стіл.
І ось пишновбране весняним цвітом, завітало до нас довгожданне 6 травня — свято нашої церкви, свято вшанування нашого Святого Юрія Переможця. На запрошення пароха церкви о. Богдана Луки до нас на празник завітав Преосвященніший Владика Петро Крик. Це дало змогу відправити святкову Архієрейську літургію. Ще за довго до початку недільного богослужіння церква заповнилася вірними. Багато з них сповідалися у Владики та о.Богдана, щоб з чистим серцем відсвяткувати свято своєї церкви. Апостольського Екзарха Петра Крика діти та дорослі вітали пишним українським короваєм. А далі дзвінкі дитячі голоси розповіли Владиці у віршованій формі, як вони моляться до Небесного Отця, що вони розуміють під молитвою, яке місце у їхньому, ще зовсім юному житті займає молитва. На закінчення урочистого привітання діти заспівали пісню Ольги Пенюк на слова Володимира Сірка, яка неслась у небесну вись з благаннями кращої долі для свого народу, для України:
Отче небесний і Божа Мати,
Допоможіть нам кривду здолати,
Осініть нарід радістю, дивом,
Благословіть нас жити щасливо.
Преосвященний Владика був схвильований таким глибоко духовним та сердечним вітанням. На згадку про своє цьогорічне перебування він подарував дітям образочки Святого Йосафата. І в цьому був якийсь небесний знак! Адже Святий Йосафат, нетлінні мощі якого поховані у храмі Святого Петра у Римі, вважається покровителем України, а Папа Римський Іван Павло II назвав його „апостолом єднання”. Діти наше майбутнє, майбутнє нашої церкви, нашої держави. Це їм своєю твердою вірою, успадкованою від батьків утверджувати правдиве життя нашого знедоленого народу, це їм сприяти поєднанню наших християнських конфесій і єднанню Церкви і Держави у спільному житті і праці на славу Небесного Отця.
Ще більшої урочистості і особливого Святого Таїства надали нашому святковому недільному богослужінню піддияконські свячення. З волі Божої та власного покликання їх прийняв перед Божественною літургією наш парафіянин з Дрездена Роман Гуменюк. Таїнство поставлення в чин піддиякона учинив Преосвященний Владика Петро Крик. Віруючі нашого душпастирства добре знають Романа. На початку становлення нашої громади він часто разом з о. Богданом Лукою приїзджав з Дрездена і допомагав йому у літургійних співах. Всі присутні у церкві щиро раділи такій важдивій події у житті Романа.
В цей день у нашій громаді відбулась ще одна важлива подія. Миколай Крістман приступив до своєї першої Святої Сповіді і з рук Владики Петра Крика отримав Євхаристійного Христа — Святе Причастя. З родиною Миколая раділа вся громала, що від нині він має в собі Бога Сина, що сам Спаситель тепер буде завжди з ним.
Святкування парафіального празника продовжилося у великій, ошатно прибраній світлиці, яку нам кожного року люб`язно надає у користування отець-парох католицького храму Ульріх Домбровські. У спільній молитві Святі отці благословили святкову трапезу. А нашим дітям вже не терпілося представити святкову програму присвячену Дню Святого Юрія. Юрій вважається покровителем хліборобства і скотарства. За стародавнім народним віруванням, у цей день весна сходить на землю. Перед тим люди тільки кликали її, зустрічали піснями, а тепер вона вже тут поміж нами. Це Святий Юрій відімкнув землю і небо. У цей день громадою йшли хресним ходом у поле і там відправляли спільні молитви за врожай, а потім частували святу землицю свяченим, закопуючи в неї великодні крашанки. Кажуть і роса в цей день має цілющі властивості, тому і вмивались нею, щоб бути здоровим цілий рік. Усі ці багаті українські народні традиції діти громади показали присутнім у святковій залі. Прозвучало багато тематичних поетичних творів, веснянок, діти носили Божий хрест, прибраний вишитим рушником та заквітчаний барвінковим віночком промовляючи:
Збором ідемо, Бога славимо,
Бога славимо, Бога просимо:
Зароди, Боже, гори і долини,
Гори і долини, наші царини.
Святий Юрій був у великій пошані серед українського козацтва. Острів Хортицю, серце Січі козаки називали острів св. Юрія, а козацьку пісню, відому ще з XVIII століття “Гей, нумо хлопці до зброї”, в якій вони просять святого про допомогу у боротьбі з турками, співають донині. На нашому святі вона прозвучала у виконанні Бориса Кулая та Василя Гайдака. Не забули учасники виступу і про українських пластунів, які цього року святкують своє 100-річчя. Вони прийняли св.Юрія як свого патрона і стараються у всьому його наслідувати і брати собі за життєвий приклад. На закінчкння святкової програми юні виконавці заспівали пісню Б. Гірського “Боже, врятуй Україну”. Бурхливими оплесками нагородили глядачі юних та дорослих учасників виступу. Після перерви юні музиканти показали свій хист у володінні музичними інструментамию. Аж до вечора лунали українські пісні, ніхто не поспішав розходитися, всі раділи, що українська греко-католицька церква Юрія Переможця стала центром українства у Ляйпцігу.
Цьогорічний празник ще більше згуртував нашу громаду, збагатив її духовно, відкрив нам маловідомі пласти нащої історії та культури. Ми грунтовніше ознайомилися з життям і діяннями опікуна нашої церкви Святого Юрія, який став прообразом лицарства і патроном боротьби за найвищий ідеал народу – свободу, та символом боротьби проти зла. То ж нехай у всіх наших починаннях з нами завжди буде Боже слово і тверда віра Георгія Переможця.
Макогон Оксана